Остров страха: Игра на выживание

Експерименти? Інструменти для полювання?

Холод прошив їх наскрізь!

Тієї ж миті здалеку почувся гавкіт собак і гуркіт двигуна, що швидко наближався!

Погоня! Бійка і шум привернули охоронців!

— Що робити? — запанікував Товстун Ван.

Лінь Хай подивився на монстра, що продовжував шалено борсатися, потім на переляканих друзів і стиснув зуби.

— Відпустити його! Тікаємо!

Чжао Чжицян на мить завагався, але відразу зрозумів намір Лінь Хая. Він різко розтиснув руки, і вони втрьох відскочили вбік.

Звільнившись, монстр видав рик і миттєво підхопився на ноги. Але, схоже, він теж відчув наближення небезпеки. Його червоні очі пробіглися по людях, потім подивилися в бік, звідки чувся гавкіт. Нарешті він видав розчарований низький звук, розвернувся і, хитаючись, зник у густому тумані.

— Швидше! За лінією, вперед! — Лінь Хай, не зважаючи на біль у спині, підхопив Чень Сюань і повів усіх за собою.

Гавкіт і гуркіт двигунів ставали все ближчими, наче кроки самої смерті.

Туман ще не розсіявся, шлях попереду був невідомим. Але ця коротка і кривава сутичка остаточно зруйнувала їхню останню надію.

Це не просто безлюдний острів. Це лігво демонів. А вони тут не просто здобич — вони потенційні «невдалі екземпляри» для чергового божевільного експерименту.

Глава 12

Собачийлай и рёв моторов преследовали их по пятам, словно личинки-парадоксы, впившиеся в кости, и гнали беглецов на пределе человеческих сил. Грудь горела, каждый вдох отдавался кровавой саднящей болью, словно в старых мехах. Рану на спине в безумном беге снова разорвало, жгло адской болью, но Линь Хай сейчас ничего этого не чувствовал — адреналин бешеным потоком омывал каждую клеточку его тела.

— Сюда! Быстрее! — надрывно кричал Чжао Чжицян. Он единственный ещё кое-как ориентировался в пространстве: не сводя глаз с запечатлённой в памяти карты, он вёл отряд через всё более густой и пересечённый лес.

Чэнь Сюань бежала почти на весу, зажатая между Линь Хаем и Толстяком Ваном. Старая травма лодыжки открылась, сочившаяся кровь пропитала раненую штанину, но девушка крепко стиснула зубы и больше не издавала ни звука. В её глазах застыли лишь застарелый ужас перед монстрами и почти оцепенелая стойкость.

Ли Дань плелась в самом хвосте, мертвенно-бледная, на пределе истощения, и несколько раз чуть не споткнулась о переплетённые корни.

— Нельзя останавливаться! Не отставать! — Линь Хай оглянулся и прокричал наотмашь, его голос сорвался от жуткой нехватки кислорода.

Погоня подбиралась всё ближе: уже отчетливо слышались грубые окрики охраны и лязг металла при передергивании затворов! Лучи поисковых прожекторов шарили по кронам деревьев прямо у них за спиной, а мечущиеся тени напоминали смертельный взгляд.

В этот самый критический момент впереди вдруг распахнулось пространство!

Густой лес резко отступил, уступая место пересечённой местности, усеченной причудливыми скалами. Бесчисленные серо-чёрные каменные столбы и сталагмиты торчали из земли — разной высоты и причудливых очертаний, они напоминали кладбище костей древних чудовищ. Проходы между ними вились узкими лабиринтами, от камней веяло сыростью и мертвящим холодом.